Шантаж і заручники: село під час радянської окупації

1921 рік – початок радянського панування на території України. «Зверху» на більшість українських сіл приходить телеграма про конфіскацію зброї в населення. Підстава – славнозвісна «боротьба з бандитизмом».

Кожній сільраді встановлюється конкретний план по кількості зброї, що має бути зібрана з населення, наприклад: рушниць 20 штук, ґвинтівок 15 штук і т. д. Селяни не поспішали віддавати своє, адже вже було розуміння, що воно таке – «радянська влада» і впевненість в тому, що зброя знадобиться. Совєтським апаратом вирішено забирати зброю в селянства методом шантажу і терору: брати в заручники найвпливовіших чоловіків села. Населенню було дано 5 днів, щоб зібрати необхідну кількість зброї. За невиконання плану заручників розстрілювали.

Список заручників Михайло-Лукашівської волості, Олександрівського повіту, де знизу вказано: «Заручники будуть утримуватись під вартою до повного виконання наказу про здачу зброї, в іншому випадку заручники відповідатимуть за все населення аж до вищої міри покарання – розстрілу, і поповнюватимуться новими». Джерело: ДАЗО Ф. Р.-742, оп. 1, спр. 12.

Текст телеграми про взяття заручників від 20 квітня 1921 року:

1. Міру вилучення заручників застосувати до районів, оголошених ударними по бандитизму:

а) місцевості сильно розвиненим бандитизмом;

б) за збройні участі населення в бандах та повстаннях;

в) за сприяння населення в постачанні банд;

г) при наполегливій відмові у видачі озброєння;

д) при приховуванні бандитів, ватажків, отаманів;

є) при наявності конкретних даних, що повстання готуються на території.

2. У кожному окремому випадку перед взяттям заручників оголосити граничний технічний термін здійснення, протягом якого мають бути виконані пред'явлені вимоги, причому широко повідомляється, що в разі невиконання цих вимог відповідальність покладається на все населення місцевості.

3. Розшук бандитів і прихованої зброї проводиться під керівництвом чекістського органу за сприяння військової сили, за обов'язкової участі представників місцевої влади. Примітка. Цей представник чекістського органу відповідає нарівні з командиром військової частини за поведінку загону щодо місцевого населення під час проведення операції.

4. Заручники повинні братися головним чином з куркулів, переважно впливових, які мають авторитет серед населення, а також родичів бандитів, та із запідозрених у співучасті та співчутті до бандитів і повстанців.

5. Після взяття заручників, широко оголосити населенню, що за виконання пред'явлених вимог, протягом певного строку, заручники звільнятимуться.

6. У той же час місцеве населення широко оповіщається особами, що заручники утримуються в губернському місті. Попередити, що в разі прояву бандитизму у цій місцевості, появі повстанців і піднятті повстань, заручники розстрілюватимуться.

7. Заручники утримуються при ГубЧК і використовуються на працю під вартою до моменту виконання населенням відповідної місцевості пред'явленої їм вимоги.

8. Списки взятих заручників із зазначенням їхнього утримання пересилаються губнараді по боротьбі з бандитизмом, такі списки оголошуються для загалу зі зазначенням причини, що змусила вдатися до цих заходів.

9. Губнарада стежить за виконанням населенням відповідного району вимог влади, після чого віддає розпорядження про звільнення заручників. Також стежить за утриманням заручників під вартою. Слід допускати побачення з ними родичів та односельців, таким чином не переривати зв'язку села із заручниками.

10. На нараді періодично обговорювати питання про заручників, скасовувати ті чи інші сторони застосування цього методу, про що доводити до відома центральної наради щодо боротьби з бандитизмом при Раднаркомі України. Губнарада, Губчк та Особові відділи поширити цю інструкцію щодо підвідомчих їм органів боротьби з бандитизмом.

Перша сторінка телеграми з наказом про взяття заручників. Джерело: ДАЗО, Ф. Р.-742, оп. 1, спр. 2.

За час проведення конфіскації зброї у селянства, було вбито багато заручників, серед яких жінки і пенсіонери. Наприклад, в селі Покровка Друга (нині - смт Приазовське Запорізької області) за повільне виконання наказу було взято 24 заручника, які потім були розстріляні.

Доповіді про виконання таких наказів зберігалися з грифом "совєршенно сєкрєтно". Деякі накази можна зустріти в томах книг "Реабілітовані історією" по різним областям України. Для пошуку списків заручників по якомусь конкретному селу, потрібно передивлятися документи в обласних архівах.

Якщо вас цікавить послуга пошуку документів радянського періоду, напишіть на пошту: olgagenealogist@gmail.com