Рупори радянської влади - коресонденти-шпигуни
Оновлено: 4 дні тому
В рамках проєкту "Генеалогічна читанка" відбулася перша зустріч. Дослідниці генеалогії і родоводів Вікторія Бондаренко і Ольга Сендецька ознайомилися з кількома випусками спеціалізованих газет "Робоче-селянський кореспондент" за 1927 рік. Пропонуємо вам до перегляду запис зустрічі і наводимо основні тези із відео нижче.
Також запрошуємо доєднатися до нашого читацького клубу. В ньому ми читаємо документи, дослідницькі роботи, старі випуски газет і журналів, і обговорюємо їх на онлайн-зустрічах. Весь матеріал, з яким ми працюємо на читанках, має допомагати дослідникам дізнаватися більше про контекст життя пращурів: що їх оточувало, які люди були поруч, які в цього причити і т. д. Вартість участі в читанці - 10 дол./міс.
Хто такі рабкори, сількори та воєнкори:
Рабкори (робітничі кореспонденти), сількори (сільські кореспонденти) та воєнкори (військові кореспонденти) були рупорами та агітаторами радянської влади на місцях (на підприємствах і в селах).
Вони висвітлювали виконання державних завдань (наприклад, колективізацію) через стінгазети та спеціалізовані журнали (зокрема журнал «Рабоче-крестьянский корреспондент» за 1927 рік).
Завдання кореспондентів та природа «критики»:
Замість інтелігенції радянська влада свідомо залучала до цього руху організаторів, здатних просувати партійну політику.
Дозволялася лише поверхнева або контрольована критика побутових недоліків, але відхилення від партійної лінії жорстко лінчувалося редакціями (авторів публічно критикували).
Перетворення кореспонденції на публічні доноси:
Корінною метою діяльності гуртків рабкорів і сількорів було вивчення настроїв та побуту населення, ведення записів розмов і виявлення «неблагонадійних» елементів.
Це був фактично прихований механізм заохочення масових публічних доносів та інструмент тиску на суспільство.
Зв'язок із репресіями та робота прокуратури:
Замітки рабкорів та сількорів слугували прямим приводом для відкриття кримінальних справ прокуратурою. Статистика свідчить про стрімке зростання кількості розслідувань на основі таких доносів (наприклад, тисячі справ у середині 1920-х років).
Сількори на селі активно боролися проти заможних селян («куркулів»), що робило їх знаряддям жорсткої класової боротьби та розкуркулення.
Юнкорівський рух (молодіжні кореспонденти):
Молодь становила понад 50% рабкорів і понад 80% сільських кореспондентів.
Юнкори підпорядковувалися комсомолу; влада прагнула спрямувати їхню енергію у потрібне русло, водночас побоюючись непокори та надмірної ініціативності.
Методи психологічного тиску та «показові суди»:
Практикувалися інсценковані показові суди над стінгазетами або окремими працівниками, які не хотіли писати чи читати пресу.
Метою таких заходів було привчання суспільства до постійного контролю, страху та взаємного недовіри, що згодом підготувало ґрунт для масштабних репресій 1937-1938 років.
Ставлення до людини як до «людського матеріалу»:
Учасники рухів та пересічні громадяни сприймалися партійним апаратом виключно як інструмент («людський матеріал») для досягнення комуністичних цілей.
Коментарі