Відвідування табору полонених Цайтгайн (Zeithain)

Передісторія

Один з моїх прадідів вважався зниклим безвісти підчас Другої світової війни. Багато років тому я знайшла його ім’я в російській базі даних, присвяченій загиблим і полоненим воїнам. На картці були зазначені його дані, ім’я дружини, домашня адреса і фотокартка – єдине зображення прадіда, яке ми маємо.

Згодом виявилося, що існує цілий меморіальний комплекс на місці його поховання зі своєю базою даних похованих.

Я зв’язалася з адміністрацією цього місця, в результаті отримала розгорнуту інформацію про шлях прадіда від полону до смерті.

Посилання на відео про пошук інформації, історію впливу події на родину, а також, відвідування двох таборів – Ламсдорф і Цайтгайн.

Про меморіальний комплекс

Меморіал присвячений жертвам табору військовополонених Цайтгайн, який існував з 1941 по 1945 рр. Сюди надходили радянські, італійські, сербські, англійські, французькі, польські полонені. Загалом у Цайтгайні померло близько 25000-30000 радянських та понад 900 військовополонених з інших країн.

Сайт комплексу. 

Жертви поховані на чотирьох локаціях поблизу станції Якобсталь. Сам комплекс знаходиться поблизу міста Різа, в Німеччині. На одній з локацій розміщений музей і справжній колишній барак – його по закінченню Другої світової війни використовували як житловий будинок, але зрештою він був переданий в фонд комплексу.

Якщо ви хочете відвідати колишній табір, потрібно заздалегідь зв’язатися з працівниками через електрону пошту і обговорити нюанси: якою мовою буде екскурсія, плануєте їхати своєю автівкою чи вас потрібно зустріти на вокзалі, що саме хочете побачити (могилу свого прадіда або загальну екскурсію) і т. д.

Про полонених

Ставлення до радянських військовополонених в німецьких таборах було нелюдське. Радянський союз відмовився підписувати конвенцію про поводження з полоненими, Німеччина сприйняла це як зелене світло до експлуатації безкоштового людського ресурсу для роботи на найважчих промислових підприємствах. Окрім цього, Третій Рейх вів активну пропаганду про радянську «недолюдину».

Не так давно з архівів музею був переданий документальний фільм про відвідування табору Йозефом Геббельсом (головний пропагандист Третього Рейху). Він був знятий, щоб показати німецькому народу радянських «звірів». Записи того періода в щоденнику Геббельса свідчать про його розчарування – зустріч з полоненими не продемонструвала достатню «дикість» створеного образа.

Полонені жили в бараках, деякі експонати їхнього побуту можна побачити на виставці, яка розміщена в колишньому справжньому бараці. Археологічні розкопки ведуться й досі.

В таборі було суворе показання за втечу – розстріл або повішання.

Кожен полонений носив на собі металеву табличку з номером. При поховані її розламували на 2 частини – одна залишалася на тілі загиблого, інша – була доказом смерті і передавалась в облік адміністрації.

Хоча поховання були братськими, проте можна було з точністю виявити конкретне місце захоронення полоненого в могилі. Але, коли по закінченню війни прийшла радянська влада для проведення перевірки кількості загиблих, вони відкопали тіла, перерахували і змінили місця захоронення. Зараз можна виявити ряд, в якому похований воїн, але не точне місце.

Пам’ять

На місце поховання колишніх військовополонених приїжджають історики, дослідники, археологи, волонтери, нащадки загиблих. Серед останніх багато росіян, тому, для уникнення зустрічі з ними, при плануванні поїздки, обговоріть своє побажання з працівниками комплексу заздалегідь.

Для родин похованих адміністрацією були встановлені спеціальні стенди біля кожного кладовища, на яких можна закріпити табличку з іменем свого пращура. Я теж залишила свою.

Велике відео про відвідування табору Цайтгайн за посиланням.

Авторка: Ольга Сендецька